Що таке лабораторні діаманти?
Лабораторні діаманти — це створені людиною дорогоцінні камені, також відомі як штучні або культивовані діаманти. Вони виготовляються за допомогою передових технологій у спеціально контрольованих лабораторних умовах. Процес їх вирощування відтворює природні умови, у яких формуються натуральні діаманти протягом мільйонів років у надрах землі.
У земній корі натуральні діаманти утворюються під дією високого тиску та екстремальних температур. У лабораторіях ті ж самі умови — вуглець, високий тиск і дуже висока температура — використовуються для створення культивованих діамантів. Це дозволяє отримати діамант, який має ідентичну хімічну структуру та оптичні властивості, як і у видобутих із надр землі.
Коли вперше були створені лабораторні діаманти?
Хоча в період з 1879 по 1928 роки було зроблено кілька заяв про створення лабораторних діамантів, жодна з них не була підтверджена. Однак достеменно відомо, що штучні діаманти з’явилися ще у 1940-х роках. За даними джерел, компанія General Electric (GE) створила першу партію лабораторних діамантів у 1954 році. До 1970-х років стали доступними діаманти ювелірної якості, а вже у 1980-х високоякісні штучні діаманти почали комерційно використовуватися. За останнє десятиліття технології вирощування лабораторних діамантів значно вдосконалилися, що дозволило широко використовувати їх у ювелірних прикрасах, включаючи обручки.
Де було створено першу партію лабораторних діамантів?
У 1954 році компанія General Electric (GE) виготовила першу партію лабораторних діамантів. Ще у 1941 році GE зібрала команду дослідників і розпочала роботу над створенням штучних діамантів. Проте дослідження були призупинені через Другу світову війну. Окрім General Electric, лабораторні діаманти створювали й інші організації, наприклад, шведська енергетична компанія ASEA. Втім, свої відкриття вони тримали в секреті аж до 1980-х років.
Хто першим винайшов процес створення лабораторних діамантів?
На початку 1950-х років хімік компанії General Electric Г. Трейсі Холл розробив перший відтворюваний процес виготовлення лабораторних діамантів. Століттями ця мета була предметом досліджень фізиків, алхіміків, хіміків та інших науковців. Перші лабораторні діаманти були настільки малими, що їх майже неможливо було побачити, а їхня якість залишала бажати кращого. Вони використовувалися в основному для промислових цілей. З роками технології значно вдосконалилися, і тепер лабораторні діаманти можуть досягати ваги до 12 каратів, що робить їх ідеальними для виготовлення обручок. Якість лабораторних діамантів також зросла: сьогодні вони доступні в широкому діапазоні кольорів, чистоти та форм огранювання, які нічим не поступаються натуральним діамантам.
Як раніше створювали лабораторні діаманти?
Ще одним раннім новатором у створенні лабораторних діамантів був Генрі Моіссан. Він стверджував, що йому вдалося виростити один діамант, нагріваючи деревне вугілля до температури близько 3500 °C у графітовому тиглі. Спроби відтворити цей процес тривали десятиліттями, але більшість із них не були підтверджені. Довгий час виробники діамантів намагалися вирощувати їх за аналогією з іншими дорогоцінними каменями, однак ці спроби завершувалися провалом. Тільки з появою ідеї лабораторного вирощування вдалося досягти успіху. Процеси та методи лабораторного виробництва поступово вдосконалювалися, що дозволило створювати діаманти високої якості, придатні для ювелірних виробів. Особливо важливою стала розробка преса "Бельт", винайденого Г. Трейсі Холлом у 1954 році. Цей прес створював високий тиск і температуру, що дозволяло розчиняти метали, як-от нікель, кобальт і залізо, і перетворювати їх у діаманти.
Як змінювався процес синтезу лабораторних діамантів із часом?
Протягом десятиліть багато хто заявляв про успішний синтез діамантів, однак до недавнього часу не існувало задокументованого та відтворюваного процесу. Перші успіхи були досягнуті шляхом імітації природних умов формування діамантів за допомогою методу високого тиску і високої температури (HPHT). Згодом були розроблені інші методи, такі як прес "Бельт", хімічне осадження з газової фази (CVD), сучасні кубічні й сферичні преси зі спліт-системами. Ці вдосконалені методи дозволили зробити процес більш масштабним та ефективним.
Як зараз створюють лабораторні діаманти?
У всьому світі тривають дослідження щодо процесу хімічного осадження з газової фази (CVD). Завдяки постійному вдосконаленню технологій можна припустити, що розміри діамантів, виготовлених за методом HPHT, незабаром дорівнюватимуть діамантам, створеним за допомогою CVD. Незважаючи на те, що наразі існує два основних способи вирощування культивованих діамантів, науковці та техніки постійно працюють над підвищенням ефективності та масштабності цих процесів. Завдяки цьому дослідженням тепер можна створювати більш якісні та доступні лабораторні необроблені діаманти, які піддаються ограновуванню у різноманітні форми та розміри.
Як змінилися попит і пропозиція на лабораторні діаманти?
З появою лабораторних діамантів, створених науковцями, потреба в традиційному видобутку діамантів значно знизилася. На початку, коли лабораторні діаманти тільки з'явилися, їх попит і пропозиція залишалися низькими через переважно промислове застосування. Однак після 1980-х років діаманти ювелірної якості стали доступні для комерційного використання. Це викликало зростання попиту, а також запитання у споживачів: чи є ці діаманти справжніми? Відповідь очевидна: лабораторні діаманти мають хімічну, оптичну та фізичну ідентичність із натуральними діамантами.
Сьогодні лабораторні діаманти займають близько 2-3% ринку обручок із діамантами. Хоча природні діаманти залишаються традиційним вибором для таких прикрас, культивовані діаманти пропонують економічно вигідну альтернативу їх натуральним аналогам.
